КЕРІВНИЦТВО

ІНСТИТУТУ ДЕМОГРАФІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМЕНІ М.В.ПТУХИ
Національної академії наук України

Libanova

Директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України
академік НАН України
Лібанова Елла Марленівна

Е.М. Лібанова — відомий економіст і демограф.
У 1971 р. закінчила Київський інститут народного господарства ім. Д.С. Коротченко.
Трудову і наукову діяльність розпочала у Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченко (07.1971 — 07.1977 рр.). Шлях від посади старшого інженера до завідувача відділом пройшла у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України (08.1977 до 10.2000 рр.).
З 10.2000 до 01.2005 рр. працювала науковим консультантом Президента України.
У травні 2003 року Президія Національної академії наук України ухвалила рішення про затвердження Е.М. Лібанової на посаді заступника директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, створеного нею разом з академіком НАН України С.І. Пірожковим.
Від 16.03.2007 р. Елла Марленівна як вчений високої кваліфікації та досвідчений організатор новаторських наукових досліджень обіймає посаду директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України.
Кандидатську дисертацію Е.М. Лібанова захистила в 1977, докторську — в 1993 р.
Звання професора за фахом "демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика" їй присуджено у 2000 році.
У 2002 році Указом Президента України Е.М. Лібановій присуджено звання Заслуженого економіста України. Цього ж року її обрано член-кореспондентом НАН України за спеціальністю "економіка праці".
У квітні 2009 року Е.М. Лібанову обрано академіком НАН України за спеціальністю "соціоекономіка" та затверджено на посаді академіка-секретаря Відділення економіки НАН України.
З ім’ям Е.М. Лібанової пов’язано становлення в Україні важливого наукового напрямку —дослідження людського розвитку, насамперед, соціально-демографічних його аспектів.
Вона була керівником робочих груп з підготовки тематичних доповідей "Проблема бідності в контексті політики соціально-економічних перетворень та стратегії реформ", "Становлення середнього класу в Україні", "Демографічна ситуація в Україні: проблеми та перспективи", "Становлення та розвиток ринку праці в Україні: проблеми і перспективи вирішення ", Послань Президента України до Верховної Ради України у 2000, 2001, 2002 і 2003 роках, співавтором Послання 2005 року, одним з керівників і співавтором серії Національних доповідей з проблем демографії, соціальної політики, ринку праці, гендерних відносин. Зокрема, вона є незмінним співавтором доповідей про людський розвиток в Україні, які готуються під егідою ООН.
Під керівництвом і за безпосередньої участі академіка НАН України Е.М. Лібанової створено оригінальну методику вимірювання людського розвитку на рівні областей, що одержала статус офіційної та використовується Держкомстатом України для щорічних розрахунків. Від початку роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України за наукового редагування й авторської участі Елли Марленівни щорічно виходять друком монографії з окремих проблем людського розвитку в Україні.
Академік НАН України Е.М. Лібанова була керівником робочої групи і співавтором Концепції та Стратегії демографічного розвитку України до 2015 року. Значна частина авторського доробку Е.М. Лібанової пов’язана з формулюванням концепції проведення пенсійної реформи в Україні: під її орудою та за безпосередньої участі створено оригінальну модель пенсійної системи України, яку підтримали і схвалили різні спеціалізовані на проблемах пенсійного моделювання міжнародні структури.
Ще під час роботи у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України Елла Марленівна ініціювала дослідження проблем бідності. Сьогодні той самий колектив, але вже у складі Інституту демографії і соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України продовжує виконувати офіційну оцінку масштабів, рівня та глибини бідності в Україні, готуючи відповідні щоквартальні аналітичні матеріали для Уряду. Низку опублікованих робіт Е.М. Лібанової присвячено проблемам бідності, а результати досліджень щодо ринку праці опубліковані не лише в Україні, а й під егідою Міжнародної організації праці (МОП) та Міжнародної організації міграції.
Академік Е.М. Лібанова, член Міжнародного союзу демографів, систематично бере участь в авторитетних міжнародних семінарах та конференціях. Вільно володіючи англійською мовою, вона очолювала офіційні делегації України на 35 та 36 сесіях Комісії ООН з соціального розвитку (Нью-Йорк, 1997 і 1998 рр. відповідно) та Міжнародної конференції на рівні міністрів з проблем старіння під егідою Європейської Економічної комісії ООН (Ліон, 2007), була радником Делегації України на Європейському форумі з проблем становища жінок (Відень, 1994) і Всесвітньому форумі з соціальних проблем "Женева—2000" (Женева, 2000), на щорічних сесіях Комісії ООН з народонаселення і розвитку (Нью-Йорк, 2007, 2008). Брала участь у низці конференцій та семінарів в якості експерта ООН з проблем людського розвитку (Нью-Йорк, 1995), сталого розвитку (Нью-Йорк, 1996; Гент, 1996; Будапешт, 1999), старіння населення (Мальта, 1997); була координатором ЮНІСЕФ з питань соціальної політики країн з перехідною економікою (Флоренція, 1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998), експертом Світового банку з проблем бідності населення в країнах з перехідною економікою (Будапешт, 2000), експертом МОП з проблем гнучкості і захищеності ринку праці (Будапешт, 2006; Женева 2007; Женева, 2008), експертом Єврокомісії з проблем соціально-економічного розвитку (Брюссель, 2008).
Понад 200 наукових праць Е.М. Лібанової опубліковано у вітчизняних і міжнародних виданнях, з них більше 30 — у спеціалізованих виданнях ООН, Світового банку, ЮНІСЕФ, МОП та інших впливових міжнародних організацій.
Значну увагу академік НАН України Е.М. Лібанова приділяє підготовці кваліфікованих наукових кадрів: під її керівництвом захищено 2 дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук та 17 кандидатських. Вона підготувала й опублікувала серію навчальних посібників з економіки ринку праці та соціальної політики, зокрема — перший в Україні підручник зі статистики ринку праці.
Е.М. Лібанова провадить активну науково-експертну роботу як член Комітету з державних премій України в галузі науки і техніки та заступник голови відповідної секції, Координаційного центру з питань здійснення пенсійної реформи, Комітету при Президентові України з економічних реформ, Координаційної ради з питань підвищення конкурентоспроможності національної економіки.
Елла Марленівна входить до складу редакційних колегій авторитетних наукових журналів: "Україна: аспекти праці", "Економічне прогнозування", "Статистика України", "Людина і політика", "Соціальний захист", очолює редакційну колегію створеного за її ініціативи журналу "Демографія та соціальна економіка".
Як директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України Елла Марленівна головує у Спеціалізованій вченій раді з захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата економічних наук за спеціальністю "демографія, економіка праці та соціальна політика", а також входить до складу Спеціалізованої вченої ради з захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата економічних наук за спеціальністю "статистика" у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.
Під її орудою протягом чотирьох років постійно працює круглий стіл з актуальних соціально-демографічних проблем України, участь у роботі якого беруть відомі вчені, представники органів законодавчої та виконавчої влади, засобів масової інформації.
Академіка Е.М. Лібанову нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003), Подякою Кабінету Міністрів України (2004), Орденом княгині Ольги III ступеня (2009), Орденом княгині Ольги II ступеня (2013).

 


Заступник директора з наукової роботи
Макарова Олена Володимирівна

доктор економічних наук, старший науковий співробітник, член-кореспондент НАН України,
заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України,
завідувач відділом досліджень людського розвитку.
Основні напрями досліджень: проблеми людського розвитку, соціальний захист населення, оцінка соціальних програм, гендерні питання.
У 1987 році закінчила Харківський інженерно-економічний інститут (нині – Харківський державний економічний університет) за спеціальністю “Економіка і організація машинобудівної промисловості”, отримала науковий ступінь магістра економіки.
У 1991-1992 рр. працювала в Кіровоградському обласному центрі зайнятості на посаді старшого економіста.
У 1992 р. пройшла спецкурс в Інституті перепідготовки працівників Державної служби зайнятості у м. Києві і отримала диплом за спеціальністю “Менеджмент персоналу”.
З 1992 по 1995 рр. навчалась в аспірантурі Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.
У 1996 р. захистила кандидатську дисертацію на тему: “Регіональне прогнозування трудової активності населення” і отримала науковий ступінь кандидата економічних наук за спеціальністю “Розміщення продуктивних сил”.
Того ж року відзначена стипендією Національної академії наук України для молодих вчених.
З 1995 по 2003 рр. працювала у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України на посадах економіста І категорії, молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, старшого наукового співробітника, головного наукового співробітника.
З 1998 по 2004 рр. навчалась докторантурі Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. У 2004 р. захистила докторську дисертацію на тему: „Державні соціальні програми: теорія, методика розробки та оцінки” і отримала науковий ступінь доктора економічних наук за спеціальністю „Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика”
З травня 2003 р. по теперішній час працює в Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України.
З 2007 р. затверджена на посаді заступника директора з наукової роботи ІДСД НАН України.
Загальний науковий стаж О.В. Макарової складає 20 років. Брала безпосередню участь у виконанні понад 50-ти наукових проектів та науково-дослідних робіт (у т.ч. як відповідальний виконавець та керівник) на замовлення Президії НАН України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, міжнародних установ та організацій (ООН, Світового банку, ЮНІСЕФ тощо). Серед останніх науково-дослідних робіт слід відзначити: ”Людський розвиток в умовах нестабільності процесів відтворення населення”, “Модель соціально-демографічних трансформацій в Україні ХХІ століття”, “Наукове обґрунтування середньострокових пріоритетів бюджетної політики забезпечення сталого людського розвитку”, “Соціальні аспекти політики сталого людського розвитку в Україні”, “Систематизації рекомендацій ключових міжнародних донорів в галузі соціальної політики та забезпечення постійної експертної підтримки ЮНІСЕФ щодо реформування соціальної політики та системи опіки над дітьми”, “Надання консультативних послуг з впровадження непрямої оцінки доходів громадян та моделювання наслідків змін у соціальних програмах”.
О.В. Макарова є автором близько 60-ти наукових публікацій, у тому числі монографії «Державні соціальні програми: теоретичні аспекти, методика розробки та оцінки», має досвід наукового керівництва аспірантами та здобувачами (під її керівництвом захистилися 7 кандидатів наук), викладацької діяльності у вищих навчальних закладах міст Києва та Житомира (на посаді доцента НТУУ “КПІ” читала курси соціальної статистики та соціальної політики, в Інституті перепідготовки працівників ДСЗ – курс демографії), а також багаторічний досвід  участі у вітчизняних і міжнародних науково-практичних заходах. В даний час є заступником голови редколегії наукового журналу «Демографія та соціальна економіка», членом редакційної колегії журналу «Соціальна політика: проблеми, коментарі, відповіді».
О.В. Макарова нагороджена відзнакою «За професійні здобутки» з нагоди 90-ї річниці НАН України, 2011 року стала лауреатом Премії імені М.І. Туган-Барановського в області економіки, у 2013 році нагороджена ювілейною почесною грамотою за вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію ідей В.І. Вернадського.


Заступник директора з наукової роботи
Гладун Олександр Миколайович

У 1979 р. закінчив інженерно-економічний факультет, а в 1984 — аспірантуру у Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченка за спеціальністю "статистика".
У 1985 р. захистив кандидатську дисертацію. 2009 року, захистивши дисертацію "Методологічні засади формування вибіркових сукупностей населення в системі державної статистики України", одержав ступінь доктора економічних наук за спеціальністю "статистика"). За цією ж спеціальністю 2003 року йому присуджено вчене звання "старший науковий співробітник".
Працював у Інституті управління народним господарством (1984—1986), Науково-дослідному інституті статистики (1986—1990 і 1996—2004), у Держкомстаті (Мінстаті) України (1990—1996). З 2004  працює в Інституті демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України.
Виконував і очолював наукові дослідження з питань демографічної статистики, Всеукраїнського перепису населення 2001 року, вибіркових обстежень населення, статистики праці, умов життя домогосподарств, багатовимірного моделювання. Брав участь у реалізації міжнародних проектів з соціально-демографічної та статистичної проблематики.
За виконання робіт, пов’язаних із проведенням Всеукраїнського перепису населення 2001 року, був нагороджений Грамотою Президента України (2003).
Входить до складу Міжнародної асоціації статистиків по обстеженнях, Міжнародної організації наукового дослідження населення та Міжнародного статистичного інституту.

 


Заступник директора з загальних питань
Черепахін Микола Вікторович

У 1982 році закінчив Київський торговельно-економічний інститут за спеціальністю «товарознавство».
Працює в Інституті з 2002 року.












Вчений секретар
Черніченко Віктор Васильович

Закінчив Уманську сільськогосподарську академію, отримав кваліфікацію спеціаліста «економіст-організатор сільськогосподарського виробництва»
У 2005 році захистивши дисертацію «Економічні чинники відтворення трудового потенціалу аграрної сфери», отримав ступінь кандидата економічних наук за спеціальністю «демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика».
У 2008 році йому присвоєно звання «старший науковий співробітник».